Зміст навчання дітей дошкільного віку

Для самостійної роботи студентів

Вступ

Вимоги суспільства до вихованості й навченості дошкільника, а також умови, за яких вони можуть бути досягнуті, сформульовані у Базовому компоненті дошкільної освіти, який репрезентує ступінь компетентності — комплекс особистісних якостей і властивостей, потреб і здібностей, елементарних теоретичних уявлень, що становлять систему знань дитини, життєво важливих практичних умінь, які гарантують здатність реалізувати можливості розвитку особистості.

Базовий компонент дошкільної освіти окреслює вимоги до її змісту, рівня та обсягу, які є основою оцінювання освітнього рівня дитини, узгоджують її інтереси й потреби суспільства щодо освіченості. Йдеться про формування певної життєвої позиції дошкільника, розвиток його елементарної життєвої компетентності.

Загалом, мета і завдання виховання дитини в сімґї, дошкільних закладах полягають у формуванні її особистісної культури і компетентності. Конкретизує їхКонцепція безперервної системи національного виховання, яка передбачає: повноцінний і всебічний розвиток дітей на засадах національної культури і духовності з урахуванням різноманітності національного складу та регіональних умов України; забезпечення фізичного і психічного здоров'я дітей, своєчасне виявлення тих, хто потребує корекції здоров'я; здійснення виховного процесу з урахуванням особистісних якостей, стану здоров'я, природних задатків дитини; розумовий розвиток дітей, розвиток пам'яті, уваги, мислення, уяви, допитливості, захоплень; створення сприятливих умов для розвитку моральної самооцінки, яка має відображати ставлення дитини до себе як суб'єкта гуманних, доброзичливих взаємин з оточуючими; прилучення дітей до культури, мистецтва, традицій, обрядів українського народу, формування духовності, прищеплення шанобливого ставлення до культурних надбань, звичаїв, традицій інших народів; своєчасне виявлення ранньої обдарованості, забезпечення умов для розвитку талановитих дітей; соціалізацію особистості дитини, яка полягає в організації спілкування як особливого виду діяльності, що дає дитині змогу пізнавати дійсність, світ людських взаємин і саму себе не лише вербально, а й у процесі обміну емоціями й почуттями.

Закон України «Про дошкільну освіту» зосереджує увагу на таких завданнях дошкільної освіти: збереження і зміцнення фізичного, психічного і духовного здоров'я дитини; виховання у дітей любові до України, шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей українського народу, цінностей інших націй і народів, свідомого ставлення до себе, оточуючих і довкілля; формування особистості дитини, розвиток її творчих здібностей, набуття нею соціального досвіду.

Отже, загальною метою виховання дітей дошкільного віку є всебічний розвиток дитини, формування базису її особистісної культури. Реалізується вона в єдності складових частин виховання дітей дошкільного віку.

 Поняття учбової діяльності в дошкільному віці

Навчальна діяльність – це  діяльність, спрямована на придбання знань про навколишній світ, на оволодіння новими навичками і вміннями. Для дитини навчальна діяльність є насамперед діяльністю з самозміни. У результаті такої діяльності дитина з незнаючого і не вміє перетворюється на знає і вміє.

Учбова задача – головний  елемент навчальної діяльності. Не будь-яка задача, взята з підручника, є навчальною, а тільки та, яка містить у собі навчальну проблему. Навчальна ж проблема моделює основи досліджуваної теорії. Тому для навчальної діяльності характерних теоретичне ставлення до дійсності. Якщо у практичній (ігровий) діяльності дошкільника головним є ще те, що повинно бути досягнуто, тобто мета то в теоретичній (навчальної) діяльності молодшого школяра мета відступає на другий план, і головним стає те, як вона може бути досягнута, тобто спосіб дії.

Навчальні дії – це предметні дії, спрямовані на пошук і виділення загальних способів вирішення якогось класу задач. Вся навчальна діяльність складається з навчальних дій. Наприклад, під час вирішення навчальних завдань з математики діти вчаться вимірювати предмети. Спочатку вони роблять це за допомогою мотузки або палички, а потім поступово приходять до необхідності введення одиниці виміру. Особливий клас навчальних дій становлять дії самоконтролю і самооцінки. У цих діях дитина направлений як би на самого себе.

Одне із завдань розумового виховання – це формування навичок і вмінь розумової діяльності, яке полягає в тому, щоб, передаючи дітям знання, разом з тим формувати у них певні способи сприймання, а також розвивати всі пізнавальні процеси: мовлення, мислення, уяву, пам'ять, увагу.

У процесі розвитку сенсорики здійснюється перехід від наочно-дійового і образного мислення до логічного, дитина набуває загальних уявлень, які стають основою для розвитку пізнавальної активності. Протягом дошкільного віку складаються і вдосконалюються головні розумові дії - аналіз, порівняння, узагальнення, класифікація. У процесі розвитку способів пізнання розумові операції спочатку протікають на сенсорному рівні, головним змістом знань, які формуються на основі цих способів пізнання, виступають уявлення. В міру розширення кола уявлень і узагальнення знань розвиваються більш складні дії - порівняння, класифікації на основі не лише чуттєвого, а й раціонального пізнання, перебудова яких пов'язана насамперед з розвитком мови.

Розвиток мови – поповнення і активізація словника, виховання звукової культури, зв'язаного мовлення - важливий напрямок розумового виховання. Слово служить важливим помічником у пізнанні навколишнього, розумінні зв'язку між предметами, явищами, виступає як важливе джерело знань, впливає на поведінку дитини.

Розвиток уваги має важливе значення для розумового розвитку дитини. П.Гальперін визначав увагу як згорнуту автоматизовану розумову дію, на основі якої розвивається уважність і спостережливість. Психологічні дослідження свідчать про те, що в дошкільному віці за допомогою слова можна привернути увагу дитини до будь-якого предмета чи діяльності, навчити зусиллям волі скерувати всю увагу на виконання завдань.

Важливо також розвивати пам'ять дитини, збагачувати її об'єм, тренувати довільне запам'ятовування.

Розвиток уяви протягом дошкільного дитинства відбувається у зв'язку з набуттям досвіду, формуванням мислення. У психічному житті дитини уява відіграє велику роль, бо відзначається рухливістю, жвавістю. За умови правильного розумового виховання вона не відволікає свідомість від дійсності, а допомагає процесу її пізнання. Педагог повинен давати дітям основу для яскравих вражень, виховувати здатність до творчого задуму та його реалізації.

Як відомо, найбільшу спонукальну силу до вчення, прояву наполегливості для дітей старшого дошкільного віку мають інтелектуальні завдання. Поява нових пізнавальних мотивів, відмінних від ігрових, розширює можливості підготовки дітей 5–6 років до навчання в школі і засвоєння ними нових знань.

Проблема психологічної готовності дітей старшого дошкільного віку до навчання в школі тісно пов'язана із зміною провідного вигляду діяльності в даному віковому періоді, а саме з переходом від сюжетно-ролевої гри до учбової діяльності. Згідно періодизації Д.Б. Ельконіна, криза семи років знаменна тим, що дитина від орієнтації на засвоєння соціальних норм і відносин між людьми звертається до засвоєння способів дій з предметами.

Аналіз, проведений в дослідженнях Д.Б. Ельконіна і В.В. Давидова, показав, що учбова діяльність має специфічну структуру, що включає: учбові завдання; учбові дії; контроль; оцінку.

Щоб успішно навчатися, дитині потрібні певні вміння та навички (автоматизовані способи виконання дій). Розрізняють специфічні навички та вміння, необхідні на уроках (додавання, віднімання, читання, письмо, малювання і т.д.) і узагальнені вміння, які потрібні на будь-яких уроках чи заняттях. Повною мірою ці вміння розвиваються пізніше, але передумови їх закладаються вже в дошкільному віці. Серед них найбільше значення для майбутньої навчальної діяльності мають, на наш погляд, такі вміння: 1) приймати навчальну задачу і додержуватися правил, 2) здійснювати контроль за власними діями і 3) «ручна умілість», що забезпечує підготовку руки до письма.

У повсякденному житті дорослі і діти вирішують десятки завдань. Відмінність учбових завдань від практичних полягає в тому, що основною метою діяльності дітей є засвоєння загальних способів виділення властивостей понять або рішення деякого класу конкретно-практичних завдань. Саме звернення від результатів діяльності до способів може бути виділене як основна характеристика повноцінної учбової діяльності.

Робота дітей в учбових ситуаціях реалізується в учбових діях, за допомогою яких вони засвоюють зразки загальних способів рішення задач і загальні прийоми визначення умов їх застосування. Повноцінна діяльність в ситуації учбового завдання припускає виконання ще однієї дії – контролю. Дитина повинна співвіднести свої учбові дії і їх результати із заданими зразками, співвіднести якість цих результатів з рівнем і повнотою виконаних учбових дій. З контролем тісно пов'язана оцінка, що фіксує відповідність або невідповідність результатів вимогам учбової ситуації.

Д.Б. Ельконін відзначав, що центральне місце в структурі учбової діяльності належить учбовому завданню. Можливість прийняти учбове завдання і здатність вирішити його набувають в цьому випадку значення найважливіших критеріїв готовності дитини до шкільного навчання, тому що поняття «цілеспрямоване навчання» і «учбова діяльність» далеко не ідентичні. Щоб прослідкувати формування здатності вирішувати учбову задачу і виділяти умови, при яких відбувається переорієнтація з результатів на спосіб дії, розглянемо, які передумови цього явища зароджуються в грі як провідній діяльності старшого дошкільника.

«Гра впродовж дошкільного віку зазнає істотних змін».

За Л.С.Виготським, розвиток гри йде від розгорненої уявної ситуації і прихованих правил до прихованої уявної ситуації і явних правил.

Сюжетно-рольова гра, що припускає розгорнену уявну ситуацію, передує іграм за правилами. Її можна охарактеризувати «як свого роду школу соціальних відносин, в якій постійно моделюються і зміцнюються соціальні форми поведінки. Граючи, діти вчаться людській здібності до співпраці» (Мухина В. С. Детская психология)

У рольовій грі розвиваються якості, необхідні для подальшого навчання в школі. Також велике значення для формування передумов учбової діяльності мають гри за правилами. Вони з'являються до кінця дошкільного віку і безпосередньо передують учбовій діяльності. Ігри за правилами, на відміну від сюжетно-ролевих, припускають особливий підготовчий етап оволодіння їх принципом. У них дитина вчиться свідомо підкорятися правилам, причому ці правила легко стають для нього внутрішніми, не примусовими. Здатність підкорятися правилам і перехід зовнішніх правил у внутрішні мають величезне значення для створення передумов учбової діяльності.

Слід підкреслити, що саме в іграх за правилами дитина починає звертати увагу на спосіб досягнення результату, а не тільки на власне результат. Важливість цього придбання важко переоцінити, враховуючи той факт, що "центральним моментом формування учбової діяльності дошкільників є переорієнтація свідомості дитини з кінцевого результату, який необхідно одержати в ході того або іншого завдання, на способи виконання цього завдання".

А.Н.Леонтьев підкреслював, що людська діяльність характеризується цілеспрямованістю і структурною. Вона складається з наступних основних частин: мети, мотиву, плану, виконавської частини.

Л.А.Венгер на підставі своїх досліджень прийшов до висновку, що в старшому дошкільному віці цілком можна формувати елементарні форми учбової діяльності, використовуючи в цих цілях, раніше всього заняття як одну з найбільш доцільних форм, керованих педагогом.

На сучасному етапі утвердився погляд на заняття як на форму впливу вихователя на дітей, виконання передбачених програмою завдань, тобто як на особливу форму організації навчання.

Для заняття як форми навчання характерний цілий ряд ознак:

- на занятті йде освоєння дітьми певного об'єму знань, навиків і умінь по тому або іншому розділу навчання, передбаченому «Програмою виховання»;

- вони проводяться зі всіма дітьми даної вікової групи, з постійним складом дітей;

- вони організовуються і проводяться під керівництвом дорослого, який визначає завдання і зміст заняття, підбирає методи і прийоми, організовує і направляє пізнавальну діяльність дітей по освоєнню знань, умінь, навиків.

Заняття є основною формою навчання. Решта форм використовується для збагачення досвіду і підготовки дітей до засвоєння викладеного на занятті. Основні відмінності між уроком і заняттям - в ступені навантаження, структурі, а також методах, використовуваних в ході навчання.

Заняттям відводиться строго фіксований час в режимі життя дітей. Як правило, це ранкова година, коли розумова і фізична працездатність дітей найбільш висока. Кількість занять зростає поступово, під час переходу дітей від групи до групи. При поєднанні занять враховується ступінь трудності і характер діяльності дітей на кожному з них.

Заняття є формою педагогічного впливу, яка поєднує розвивальний і виховний ефекти навчання, формує у дітей уміння активно засвоювати знання і творчо використовувати їх за безпосередньої участі педагога, що сприяє набуттю досвіду спільної діяльності з дорослим і однолітками.

Заняття — форма дошкільного навчання, за якої вихователь, працюючи з групою дітей у встановлений режимом час, організовує і спрямовує пізнавальну діяльність з урахуванням індивідуальних особливостей кожної дитини. За допомогою різноманітних методів і дидактичних засобів педагог забезпечує на занятті процес засвоєння всіма дітьми знань, умінь і навичок, розвиток пізнавальних здібностей.

На заняттях з дошкільниками не обмежуються лише навчальною роботою. Тому організоване їх навчання повинно бути позбавлене жорсткого регламентування, передбачати такі його форми: організоване навчання у повсякденному житті; організовані заняття за вибором дітей (вони самі обирають вид діяльності, матеріал, з яким працюватимуть, способи роботи з ним під керівництвом педагога); обов'язкові заняття за планом педагога, який визначає їх мету, зміст, структуру та інше. Такий підхід набуває актуальності у зв'язку з гуманізацією процесу навчання і виховання у дошкільних закладах і зменшенням кількості обов'язкових занять за планом вихователя. На це націлюють програми виховання та навчання дітей у дитячих садках, які, на відміну від попередніх, не поділяють навчальний матеріал на той, що має бути засвоєний лише на заняттях, і той, який діти повинні опановувати у повсякденному житті.

У навчальному процесі дошкільного закладу використовуються різні види занять. За змістом навчання розрізняють заняття: з ознайомлення з навколишнім середовищем; з розвитку мовленнєвого спілкування; з формування елементарних математичних уявлень; з образотворчої діяльності; з фізичної культури; музичні.

Ознайомлення дітей з навколишнім – основа розумового виховання

Згідно із сучасними концепціями дошкільного виховання прищеплення знань, умінь і навичок слід спрямовувати на виховання у дітей уміння самостійно пізнавати світ. У цьому контексті окреслюється мета розумового виховання — формування всебічно розвиненої дитини, її розумової активності, самостійності, творчих здібностей. Досягненню мети підпорядкований зміст розумового виховання — формування у дітей певного обсягу знань про навколишні предмети і явища (суспільне життя, працю дорослих, живу і неживу природу тощо), способів мислительної діяльності (уміння спостерігати, аналізувати, порівнювати, узагальнювати).

Конкретизують мету і зміст розумового виховання його завдання, які залежать передусім від вікових особливостей дітей.

Основою розумового виховання є ознайомлення дітей з навколишнім, тобто:

Набуття елементарних знань про навколишнє середовище (призначення, якості та властивості предметів, природу), життя і працю людей, суспільні явища. Завдання вихователя полягає в тому, щоб послідовно вести дітей від первинних, поверхових, безсистемних уявлень до пізнання явищ дійсності.

Найефективнішим у цьому є засвоєння не окремих знань і вмінь, а певної системи знань, яка відображає істотні залежності та зв'язки у конкретній галузі дійсності. Як зауважував О. Запорожець, навіть запитання, які ставлять діти дорослим, свідчать про те, що вони не обмежуються знаннями про окремі факти дійсності, а прагнуть проникнути у сутність речей і причинно-наслідкові зв'язки між явищами дійсності.

Відповідно до вікових можливостей мислительної діяльності діти повинні здобувати чіткі знання про предмети: їх призначення, якості (колір, величина, форма), властивості, матеріали, з яких вони зроблені; про явища живої і неживої природи, їх взаємозалежності й закономірності; про суспільні явища та їх взаємозв'язки; про людину взагалі і про самого себе. Підбір і систематизація знань повинні допомогти дитині пізнати найпростішу взаємозалежність між явищами. Наприклад, при ознайомленні з явищами природи дитина має усвідомити загальну закономірність залежності будови тіла тварини від умов її існування.

У ранньому віці знання про навколишнє середовище стосуються насамперед безпосереднього оточення. З оволодінням дитиною основними вміннями і навичками продуктивної, ігрової та навчальної діяльності розширюються її знання про предмети, явища природи і суспільного життя, правила і норми поведінки тощо.

Зміст знань про навколишнє, вимоги до їх вибору. Формування системи знань у різних вікових групах

Обсяг і характер знань про предмети і явища навколишнього світу визначає програма виховання і навчання у дошкільних закладах дітей кожної вікової групи відповідно до можливостей їхнього розумового розвитку. Усі знання об'єднані в розділи: про природу, предметний світ, працю дорослих, явища суспільного життя тощо.

У ранньому дитинстві дитину знайомлять з конкретними предметами і явищами найближчого оточення. Оволодіння різними видами предметних дій і мовою забезпечує формування елементарного кола уявлень: про якості і властивості предметів побуту, іграшки, певні об'єкти природи, про призначення окремих предметів і способи користування ними.

У дошкільний період дитина оволодіває основними уміннями і навичками різних видів діяльності: ігрової, трудової, навчальної, спілкування, малювання, ліплення, конструювання. Розширення знань про предмети і явища відбувається завдяки опануванню і розвитку нових видів діяльності, поглибленню змісту тих, які сформувались у ранньому віці. Педагоги, батьки допомагають дітям сформувати уявлення про сім'ю, життя і працю дорослих, норми і правила поведінки, стосунки між людьми, явища суспільного життя, рідне місто чи село, рідний народ, його звичаї і традиції тощо.

У старшому дошкільному віці знання поєднуються з формуванням пізнавального ставлення до навколишнього світу, що вимагає розвитку певних способів його освоєння. Діти оволодівають такими мислительними операціями, як порівняння, узагальнення, класифікація; у них формується загальний метод розумової діяльності — здатність швидко і точно зрозуміти завдання, планомірно і послідовно вирішувати його, правильно оцінювати результати. Розумова діяльність дітей формується у процесі навчання під керівництвом дорослого.

Усе, що оточує дитину (люди, предметний світ, природа, явища суспільного життя), є джерелом розумового розвитку. У своєму повсякденному житті дитина здобуває нові знання, набуває нового досвіду. Цей процес, особливістю якого є вплив суспільного середовища на інтелектуальну працю, О. Усова назвала природною «дидактикою життя».

Дитина ознайомлюється з навколишнім середовищем завдяки безпосередньому, послідовному й активному сприйманню предметів і явищ. Виховання, як зауважував К. Ушинський, повинно вправляти здатність дітей до спостереження — цілеспрямованого збирання фактів про предмети і явища дійсності, поведінку і діяльність особистості з метою їх аналізу і тлумачення. Правильно організоване спостереження сприяє вихованню у дітей зосередженої уваги і поглиблює їхній інтерес до пізнання світу.

Особливо доцільні у розумовому вихованні дітей дидактичні ігри, що в ранньому віці сприяють мовленнєвому розвитку. У середньому і старшому дошкільному віці дидактичні ігри розвивають увагу, кмітливість, винахідливість, уточнюють, систематизують, узагальнюють знання про світ. Усі компоненти структури гри (ігрове завдання, зміст, дії, правила) спрямовані на розумовий розвиток, можливості якого розширюються внаслідок урізноманітнення й ускладнення ігор. Важливо навчити дітей розуміти гру, пояснювати її зміст, правила, способи дій, що розвиватиме їхнє мислення, мовлення, вчитиме самоконтролю.

Розумовий розвиток дитини залежить і від того, наскільки вона включена у продуктивні види діяльності. Кожна продуктивна діяльність передбачає вміння дитини планувати, тобто спершу уявляти образ того, що створюється, а потім утілювати його у практичній діяльності. Так, конструювання вимагає цілісного сприйняття предмета, що конструюється, його складових частин, уміння уявляти його в різних просторових положеннях, планувати практичні дії, оцінювати процес і результати своєї діяльності та ін. Ці дії у процесі роботи вдосконалюються. В організації предметних видів діяльності вихователь має постійно дбати про збагачення уявлень дітей про предмети, їх якості та властивості, особливості різних будівель і споруд, а також про специфіку необхідних для створення конкретної моделі матеріалів.

Формування умінь і навичок розумової діяльності. Передавання дітям знань передбачає формування в них певних способів сприймання (вміння спостерігати, розглядати і обстежувати предмети тощо), розвиток пізнавальних процесів (мовлення, мислення, уяви, пам'яті, уваги).

У процесі розвитку чуттєвих способів пізнання розумові операції спершу відбуваються на сенсорному (чуттєвому) рівні. Знання, здобуті на основі цих способів пізнання, постають як уявлення. З розширенням кола уявлень, узагальненням знань розвиваються складніші мислительні дії (порівняння, класифікація), які розгортаються на основі не лише чуттєвого, а й раціонального пізнання. Ці процеси пов'язані насамперед із розвитком мовлення (поповненням і активізацією словника, вихованням звукової культури), зв'язного мовлення (мовлення, для якого характерний змістовий і граматичний зв'язок слів, словосполучень, речень) як важливими напрямами розумового виховання. Адже слово є основним засобом пізнання навколишнього світу, усвідомлення зв'язку між предметами і явищами, джерелом знань. Мовлення за допомогою сформульованого на словах завдання спрямовує дитину на пошуки способів його вирішення, відображає зміст конкретних образів-уявлень, є інструментом узагальнення, аналізу, порівняння, формує судження і умовисновки.

З розвитком сенсорики (чуттєвої сфери) відбувається перехід до логічного мислення, дитина набуває загальних уявлень, які стають основою розвитку її пізнавальної активності.

Методика розвитку дитячої допитливості. Запитання дітей, їх значення для розумового розвитку

Третя група завдань розумового виховання – розвиток  розумових здібностей, формування пізнавальних інтересів і допитливості.

Здібності – це такі психічні властивості людини, які створюють передумови для успішного оволодіння певним видом діяльності. Як свідчать спеціальні дослідження, розумову обдарованість характеризують такі прояви: ранній вияв високої розумової активності та діяльності; швидкість і точність виконання розумових операцій, які визначаються стійкістю уваги і оперативної пам'яті; сформованість навичок логічного мислення, багатство активного словника, швидкість і оригінальність вербальних ( словесних ) асоціацій; виражена установка на творче виконання завдань, розвинутість творчого мислення і уяви, опанування основними компонентами уміння вчитися.

Вже у старшому дошкільному віці виявляються зачатки таких якостей розумової діяльності дитини, як допитливість – здатність до наполегливого пошуку різних способів вирішення розумової задачі;

критичність – здатність до об'єктивної оцінки фактів, явищ та аналізу результатів діяльності;

кмітливість – швидкість розумової діяльності.

Допитливість є джерелом активності дитини, прагнення глибоко і різнобічно пізнати навколишній світ;

Л.Проколієнко відзначає, що допитливість породжує і забезпечує функціонування пізнавального інтересу, який є емоційно забарвленим виявом потреб людини. Вона застерігає від “ гри у допитливість “ і звертає увагу педагогів і батьків на необхідність створювати сприятливі умови для її дійового розвитку, перш за все, у різноманітних видах діяльності.

Для розвитку пізнавальних інтересів необхідно формувати багатий і різноманітний сенсорний досвід дітей, послідовно розвивати основні види мислення, ігрову та інші види діяльності - спілкування, продуктивну, навчальну, розширювати і поглиблювати знання. Важливо удосконалювати загальні та спеціальні навички розумової діяльності: обстеження предметів, спостереження за різноманітними явищами навколишньої дійсності, виділення суттєвих ознак предметів і явищ, порівняння і узагальнення тощо. Вже у дошкільному віці потрібно навчати дитину самостійного активного пошуку знань, що сприяє формуванню вміння ефективно пізнавати дійсність. Надзичайно сприятливим середовищем для розвитку пізнавальної активності дітей є природа.

Дитячі питання – одна з форм прояву допитливості.

Було встановлено, що при проведенні занять, екскурсій та ін. видів діяльності дітей по традиційній методиці пізнавальна активність дітей виявлялася незначна, оскільки не одержувала достатніх стимулів. У зв'язку з цим потрібно вносити деякі зміни до методики проведення занять і екскурсій. Наприклад, спеціально готувати дітей до того, що вони повинні робити на екскурсії в парку, на водоймищі, в звіринці. Не розкриваючи змісту всієї роботи, вихователь, однак, обов'язково ставить перед дітьми пізнавальне завдання: постежити за навколишніми предметами і явищами, помітити нове для них, порівняти з тим, що вони бачили раніше, відзначити в цьому новому несподіване, незрозуміле, постаратися знайти йому пояснення.

Під час екскурсії дітям пропонується ставити питання педагогові і один одному. При цьому педагог не дає готових відповідей, а пропонує їм подумати, постежити самим, прагнучи наштовхнути їх на вирішення незвичних і нових для них «загадок природи». Все це робиться з метою виявлення рівня їх допитливості і підвищення їх пізнавальної активності.

Потім на заняттях з малювання можна запропонувати дітям замалювати те, що їм сподобалося під час екскурсії, а також розповісти іншим дітям, які не брали участь в екскурсії, про те, що вони бачили, і що їм понад усе сподобалося.

Педагог вів дітей туди, де вони могли спостерігати природу, прагнучи активізувати їх увагу і інтерес до потрібних предметів і явищ. Діти задавали велику кількість питань і прагнули самостійно знайти на них відповідь. Останні екскурсії йшли за тим же типом. Слід зазначити, що кількість питань, які раніше були зібрані при використанні звичайної методики в дитячих садах, була незначна, всього 23-30 питань на всю групу, які стосувалися зовнішніх ознак предметів і явищ, назв тварин і рослин.

За новою методикою використання питань під час екскурсій дітьми середнього дошкільного віку було запропоновано 195 питань, дітьми підготовчої групи 242 питання. Всього питань, що стосуються різних предметів і явищ, – 437.

Зібрані дитячі питання класифікували по їх змісту і глибині проникнення в спостережувані явища.

Першу групу складають питання, спрямовані на з'ясування зовнішніх ознак предметів, наприклад: «Які голки у сосни – довгі або короткі? А в ялинки?» Дітям пропонувалося спостерігати і встановити відмінність, порівняти і з'ясувати самостійна відмінність між сосною і ялиною.

До другої групи увійшли питання, що виявляють спосіб життя тварин, наприклад: «Лисиці в нірках живуть, а білки де живуть?», «Де метелики ночують?», «Що їдять ведмеді?» і так далі

Третю групу питань складали географічні відомості, наприклад: «Скільки тут гір, багато? Як називається ця гора?».

Четверта група питань – про явища природи, наприклад: «Яка вода в річці тече?», «Звідки йде дощ?» і т п.

П'ята група – про суспільні сторони життя, наприклад: «Чий це парк?», «Для кого він влаштований?», «Хто дерева саджав?», «Для чого тут міліціонер?» тощо.

З віком підвищується інтерес до природи і громадського життя, а так само до розкриття схожості і відмінності предметів і причинного зв'язку між ними.

Висновки про рівень і особливості розвитку допитливості у дітей 4-5 і 6-7 років.

1. У розвитку допитливості дітей дошкільного віку вирішальне значення має їх ігрова і практична діяльність. Саме вона стимулює виникнення пізнавальної установки.

У старших дошкільників, для яких в дитячих садах програмою передбачені учбові заняття, що готують їх до школи, ці заняття стають ще важливішим джерелом розвитку допитливості.

2. Допитливість дошкільників виражається, перш за все, в їх численних питаннях, з якими вони звертаються до дорослих. Ці питання виникають із потреби орієнтування на навколишньому їх світі. Причинами постановки питань є зазвичай виникнення невизначеності в чому-небудь, вияв чогось невідомого, загадкового, незвичайного, такого, що діє на уяву дітей, порушення звичного порядку і взагалі різні помітні зміни в світі віщою і процесів, що оточують дитину.

Пробудженню питань і практичної пізнавальної активності, а, отже, допитливості сприяє така форма роботи з дітьми, коли вони стають перед новою ситуацією або новим матеріалом, в якому не все пояснено педагогом, і основна активність розраховується на розумову діяльність дитини, що направляється педагогом.

3. Допитливість в дошкільному віці спочатку викликається переважно зовнішніми властивостями предметів і явищі. Нестача знань і життєвого досвіду обмежує на цьому віковому етапі можливість проникнути в суть речей, виділити в них головні, найбільш значущі ознаки. Потім питання прямують на те, щоб отримати словесні позначення спостережуваних предметів і явищ і пояснення чисто зовнішніх, часом другорядних і малозначимих, але вражаючих своєю незвичністю предметів і явищ.

4. Пізнавальна діяльність дошкільників відрізняється яскравою емоційною забарвленістю. Емоційні впливи на дитину надзвичайно стимулюють її пізнавальну активність до цих дій. Це особливо яскраво виявляється в спостереженнях за сприйняттям дітьми казок.

5. Однак між старшими і молодшими дошкільниками виявляються суттєві відмінності в особливостях допитливості. У дітей 6-7 років має місце помітне ускладнення пізнавальної активності; це виявляється в їх прагненнях до встановлення схожості між предметами, а також виявленню зв'язку між ними. У дітей цього віку намічається тенденція до з'ясування суті предметів, хоча вони все ще залишаються у владі чистих зовнішніх вражень.

Ефективне розумове виховання значною мірою залежить від того, наскільки вмілим і цілеспрямованим є педагогічне керівництво процесом розумового розвитку, від педагогічних умінь, особистого прикладу і налаштованості педагога постійно працювати над збагаченням розуму дитини.

Як приклад в додатку представляємо модель учбового заняття з урахуванням вікових особливостей старших дошкільників, завдань формування елементів учбової діяльності і різностороннього розвитку дітей. Його структура відповідає етапам процесу пізнання, зміст – одному з розділів програми розумового виховання дітей даного віку, а його складові частини (форма) представлені звичними дітям і коханими ними видами діяльності. У основі заняття лежить певний сюжет, в рамках якого дошкільники самі зможуть визначити мету і завдання своєї діяльності, спланувати її, виконати задумане і оцінити хід і результат роботи. Добре підготовлене педагогом заняття не повинне мати різкого контрасту з іншими (умовно неорганізованими) видами діяльності дітей. Об'єктивно логічним і обґрунтованим для хлоп'ят стає заняття, на якому ведеться пошук відповіді на питання, що виникло у них в ході якої-небудь роботи, на прогулянці, продовжується почата раніше справа, одержує розвиток, оживає, запрошує прийняти участь в її подіях прочитана раніше або нова казка.

Пропоноване заняття по ознайомленню дітей з навколишнім світом є частиною єдиного проекту. На занятті продовжується і підсумовується робота по знайомству із зимуючими птахами, що проводилася на заняттях по ознайомленню з світом природи, розвитку мови, ручній праці, в ході прогулянок і відвідин музею, читання художньої і науково-популярної літератури, спостереження за птахами і їх регулярного годування протягом декількох тижнів.

Додаток

Модель заняття в старшій групі по розділу "Птахи взимку"

Програмні завдання

Виховання у дітей інтересу і дбайливого відношення до пернатих. Актуалізація, систематизація і доповнення знань дітей про зимуючих птахів, допомога у використанні освоєних раніше знань і умінь для вирішення проблеми персонажа. Виявлення рівня сформованості умінь: зіставляти кількість з числом (в межах 5), складати і вирішувати прості арифметичні задачі на складання і віднімання. Залежно від завдань виховання, навчання, розвитку дітей, планових діагностичних заходів значною мірою можна варіювати практичний етап заняття. В той же час загальні принципи його побудови і структура залишаються незмінними.

Устаткування: лялька-снігур, 4 альбомних листа в рамках або малюнки-заготовки для створення графічного плану заняття, фломастери; матеріали для проведення практичного етапу заняття (підбираються відповідно до програмних завдань навчання).

Попередня робота: знайомство дітей з птахами і їх життєдіяльністю на заняттях по ознайомленню з навколишнім світом, розвитку мови, в ході прогулянок, при знайомстві з казками і природознавською літературою, прогляданні телепередач. Виготовлення разом з педагогом і (або) батьками годівниць, вибір для них місця, розміщення їх за вікном і на ділянці.

Хід заняття

I. Мотиваційно-орієнтовний етап

Снігур: Пролітаючи мимо вашого вікна, я відмітив на нім годівницю. І прилетів до вас, щоб переконатися, що ви не тільки хочете допомогти птахам, але і знаєте, як це зробити.

Мотивом пошукової, творчої, учбовий-пізнавальної, ігрової діяльності дітей може і повинне стати учбове завдання. В даному випадку питання, звучне з вуст персонажа, є складовою частиною умови учбового завдання. Дітям потрібно уловити суть завдання і сформулювати мету своєї роботи.

Мета роботи дітей на занятті: допомогти Снігурові переконатися, що він може бути спокійний за своїх пернатих побратимів, зимуючих поряд з людьми.

Дуже важливо ставити перед дітьми завдання, проблеми і допомагати їм формулювати свої цілі в поняттях, пов'язаних із співпереживанням, співчуттям, пізнавальним азартом.

Проблема, лежача в основі сюжету заняття, повинна бути "чесною", тобто хлоп'ята повинні мати об'єктивну можливість її вирішити. Несерйозно виглядають ситуації, коли діти (а точніше педагоги) за 30 хвилин "вирішують" проблеми глобального характеру (наприклад, старші дошкільники "рятують" лісових тварин, намалювавши їм будиночки).

II. Пошуковий етап

Вихователь: Що ж потрібно розповісти, показати Снігурові, щоб він був упевнений, що ми зможемо підтримати птахів в голодну і холодну пору року?

Педагог організовує бесіду. Пропозиції хлоп'ят підсумовуються, доповнюються персонажем і (або) педагогом з урахуванням програмних завдань. На їх основі складається план роботи. В даному випадку він безпосередньо пов'язаний з питаннями, які потрібно освітити. Але часто дітям буває необхідно визначити, якими знаннями, уміннями, матеріалами вони володіють для вирішення поставленого завдання, що їм необхідно з'ясувати, чому навчитися, яку роботу виконати, що для цього буде потрібно.

На пошуковому етапі завдання і фронт робіт можуть бути розподілені для окремих дітей або групи відповідно до їх інтересів, можливостей, пріоритетів їх розвитку, а також завдань коректувальної роботи.

Варіант плану:

Чи всіх птахів, зимуючих в наших краях, ми знаємо?

Чи знаємо ми, чим вони харчуються і як їх правильно годувати?

Чи уміємо розрізнити птахів по голосах?

Чи зможемо злічити, скільки птахів прилетіло до нас в гості?

Щоб діти могли самостійно користуватися планом, він повинен бути наочним. Якщо кожне з питань схематично замальовується на приготованих наперед альбомних листах, виникає графічний план дій. (Додаток 1).

Малювати можуть діти або педагог, але обов'язково при узгодженні символів з хлоп'ятами. Наявність плану дозволяє замінити традиційне "Давайте виконаємо таке завдання" на питання: "Що нам ще потрібно зробити, щоб допомогти Снігурові (для вирішення нашого завдання)?". Наочний план допомагає зберегти в свідомості дітей задумане, пам'ятати мету всієї роботи і розуміти призначення окремих дій, сприяє відновленню дітьми ходу заняття і його осмисленню при підбитті підсумків.

III. Практичний етап

Згідно плану разом з дітьми вибираються форми роботи. Снігур також може давати хлоп'ятам завдання, ради, пропонувати прийняти участь в іграх. Діти приступають до реалізації наміченої мети. Педагог же вирішує задачі освоєння дітьми природознавського змісту, різностороннього розвитку вихованців.

Приведемо приклад трансформації практичного етапу заняття, різних варіантів реалізації одного і того ж плану залежно від завдань, що висуваються вихователем. Важливо, щоб цей шлях був захоплюючим, таким, що по-справжньому розвиває, щоб в його виборі якомога активніше брали участь діти.

Розглянемо варіанти організації діяльності дошкільників на занятті і їх можливий розвиваючий ефект:

Дітям пропонується назвати птахів, зображених на картках, розповісти, чим вони харчуються (ретрансляція знань). Для їх систематизації можна запропонувати хлоп'ятам певний план розповіді. Дітям пропонується розсортувати картки із зображеннями птахів. Залежно від рівня сформованості навику класифікації хлоп'ята можуть або розподілити картки названим педагогом категоріям, або самостійно запропонувати різні ознаки їх класифікації. Діти розглядають картину, на якій зображені різні зимуючі в наших краях птахи. Всім охочим пропонується вибрати одну з них і придумати про неї загадку. В цьому випадку йде робота по застосуванню одержаних раніше знань, вибору найважливіших зовнішніх характеристик і особливостей поведінки птаха, активізується словник дитини, використовуються особливі мовні конструкції, схема опису птахів. Дітям пропонується розгадати загадки про зимуючих птахів, використовуючи картину-підказку. При правильній організації роботи з текстом загадок дітям потрібно виділити істотні ознаки птаха і по їх сукупності знайти відгадку, довести свою думку. По картці із зображенням птаха дитині потрібно розповісти про неї, не використовуючи "заборонених" слів слова, необхідні для опису. Активізується словник дитини, він прагне підібрати синоніми, найбільш точні характеристики. Багатьом дітям більше подобається такий різновид гри, при якій їх наряджають ким-небудь, але просять заздалегідь закрити очі. Дитина питає: "Хто я? На кого я перетворився?". Його товаришам потрібно відповідати на питання, уникаючи "заборонених" слів. Вихователь говорить Снігурові, що хлоп'ята, напевно, зуміють дізнатися птахів навіть здалеку:

- по ході, польоту, звичкам. (Хлоп'ятам показують картки із зображенням птахів. Кожному потрібно пригадати характерні рухи і створити загадку-пантоміму про заданого птаха. Решті дітей потрібно дати відгадку. Якщо всі хлоп'ята повторюватимуть придумані їх товаришем або педагогом рухи в атмосфері інтересу і радості, вийде весела физкультминутка). Такий підхід до організації динамічної паузи має ряд переваг: гра проходить в контексті роботи по просуванню до мети, не ламає, не порушує сюжету заняття;

- по силуету. (Дітям пропонуються контурні зображення птахів. Залежно від рівня розвитку зорового сприйняття, уяви всім або деяким хлоп'ятам додатково пропонуються відповідні кольорові зображення. З цією ж метою можна використовувати фрагменти зображень птахи, "недомальовані портрети")

Педагог вимовляє назви зимуючих птахів. Якщо допущена помилка, потрібно встати. Таким чином, на основі освоєного матеріалу проводиться тренування уваги. Завдання можна ускладнити, запропонувавши дітям по-різному реагувати на назви зимуючих і перелітних, диких і свійських птиць.

Вихователь показує дітям картки із зображенням зимуючих птахів, потім прибирає їх. Хлоп'ятам потрібно постаратися назвати всіх птахів по пам'яті. Залежно від об'єму короткочасної зорової пам'яті дітей, гра починається з 2–3 або 4–5 карток і продовжується до тих пір, поки хоч би одна дитина бере участь в ній. Педагог може вимовляти назви птахів, поступово збільшуючи число слів в серії. Так проводиться гра на тренування короткочасної слухової пам'яті. Дітям пропонується прослуховувати голоси птахів і дізнатися "співаків". Робота сприяє розвитку слухового сприйняття. Додатково хлоп'ятам можна запропонувати спробувати імітувати "слова" птахів за допомогою звуків нашої мови. Можна також розповісти хлоп'ятам, що у різних народів прийнято по-різному записувати пташину мову людськими звуками. Прослуховування голосів птахів, звуків лісу може стати основою для релаксації.

Снігур може запропонувати увазі дітей завдання і завдання на рахунок, які хлоп'ята, залежно від освоєного ними комплексу умінь, можуть виконати усно або шляхом вибору і перекладання потрібної кількості карток із зображеннями різних птахів. Також діти можуть розфарбувати задану числом кількість птахів певного вигляду. Таким чином, застосування навику зіставлення кількості і числа і уміння дізнаватися предмет по силуету буде доповнено підготовкою руки до листа. Багато хлоп'ят люблять вирішувати задачки "бігом". Снігур розповідає історію, і по його команді із стільчиків "злітає" потрібна кількість пташок заданого вигляду. Для гри дітям потрібні картки або шапочки із зображенням птахів. Перелік прикладів можна продовжувати. Педагог вибере і запропонує дітям такі форми освоєння (використання освоєного) зміст, який в найбільшій мірі відповідає насущним завданням розвитку дітей. Найважливіше завдання роботи по формуванню у старших дошкільників передумов учбової діяльності – звернення їх уваги на хід самої діяльності, розвиток здатності, потреби, звички планувати, осмислювати і оцінювати свою діяльність. У зв'язку з цим необхідно доповнювати учбові завдання організаційними. Попередні завдання націлені на формування уміння планувати майбутню роботу, виконувати дії на основі самостійного мовного планування, не відступати від наміченого плану, організовувати спільну діяльність в парі, групі. Можна запропонувати дітям різні комбінації таких питань:

З чого варто почати роботу?

Що (швидкість виконання, акуратність, точність, відповідність інструкції, краса) здається тобі найважливішим в цій роботі?

Як ти діятимеш? Розкажи по порядку.

Яким би тобі хотілося бачити результат своєї роботи?

До чого ти прагнутимеш?

Що тобі стане в нагоді для роботи?

Завдання рефлексій учать дітей осмислювати виконану роботу, бачити її складові, умови успіху. Ці питання і завдання формують у хлоп'ят навик самоконтролю, продуктивні підходи до самооцінки:

Як ти задумав виконати роботу? А як діяв? Чому?

Розкажи по порядку, як ти діяв, що робив для виконання роботи. Ти говорив про те, що для цієї роботи дуже важлива акуратність. Оціни свою роботу. Порівняй її з роботою, виконаною тобою раніше. Що ти можеш сказати?

Чим вони відрізняються? Чому?

Кому б тобі хотілося розповісти про свої успіхи?

Що (яка якість, риса твоєї вдачі) допомогло тобі справитися з роботою?

Як ти думаєш, чому сьогодні вийшло краще (гірше)?

Що у тебе вийшло краще всього?

Що було в цій роботі найважчим, цікавішим, веселішим, приємнішим, загадковішим?

Які знання і уміння стали в нагоді тобі для того, щоб справитися із завданням?

Що ти дізнався нового? Чому навчився?

Природно, що далеко не кожне завдання повинне супроводжуватися подібними надбудовами, але звернення до попередніх і рефлексіям завдань повинне бути систематичним. Таким чином, дитині пропонується осмислити і оцінити не тільки результат, але і хід своєї діяльності, уловити момент власного розвитку в процесі учення і побачити його шляхи. Дітям надається можливість концентруватися на відчутті радості від довершених відкриттів, своїх досягнень, нових придбань, відчутті власної значущості, ваговитості свого внеску в загальну справу. У даному варіанті оцінка перестає бути чиїмсь свавіллям, сукупним віддзеркаленням випадкових обставин, чимось зовнішнім по відношенню до діяльності, відчуттів і представлень дітей про результати своєї роботи. Тут оцінка – спосіб зафіксувати, осмислити сьогоднішній результат, виявити проблемні області, причини невдач і знайти шлях до успіху. Відзначимо, що наявність системи самооцінки – необхідна складова особово орієнтованого, такого, що розвиває навчання, формування основ учбової діяльності. Якщо дитина сама ставить перед собою завдання, відчуває потреба в ученні, то і відстежувати хід цього процесу він винен сам.

IV. Оцінний етап

Крім оцінки роботи над окремими завданнями, важливо пропонувати хлоп'ятам відновлювати весь хід рішення учбової задачі. У цьому можуть допомогти графічний план заняття, наочні результати діяльності, питання персонажа і вихователя.

Вихователь: Як ви думаєте, хлоп'ята, чи переконався Снігур в тому, що ми зможемо підтримати його пернатих друзів, зимуючих поряд з нами? Що ж його переконало? Як ви думаєте, що він тепер відчуває?

Вислухавши відповіді дітей, педагог пропонує хлоп'ятам поводитися з подібним питанням до Снігура.

Снігур: Я дуже радий, що зустрів справжніх знавців птахів, готових про них поклопотатися.

Я подумав, хлоп'ята, що ви любите птахів тому, що вони, як і ви, життєрадісні, веселі, дбайливі.

Прояв персонажем відчуття радості, подяки дітям спонукає присутніх на занятті дітей зробити щось приємне один одному.

Використана література

1.     Базовий компонент дошкільної освіти в Україні // Дошкільне виховання. – 1999. – №1. – С. 4–5.

2.     Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні: Наук.-метод.посіб. /Наук.ред. О.Л.Кононко.-К.: Ред.журн. “Дошкільне виховання”, 2003.

3.     Закон України. Про дошкільну освіту: Законвiд 11.07.2001 № 2628-III. //Відомості Верховної Ради України (ВВР).- 2001.- N 49.- ст.259. 

4.     Выготский Л.С. Собр. соч. в 6 т. Т. 3.- М.: «Педагогика», 1983. – с. 68.

5.     Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения. Опыт теоретического и экспериментального исследования. М.: «Педагогика», 1986.- с. 140

6.     Кравцова Е. Е. Психологические проблемы готовности детей к обучению в школе. — М.: «Педагогика», 1991.- с. 37.

7.     Леонтьев А. Н. Ощущения и восприятия как образы предметного мира.— Сб.: Познавательные процессы. М., 1982, с. 43.

8.     Мухина В. С. Детская психология.- М., 1985. –с. 72.

9.     Развитие познавательных способностей в процессе дошкольного воспитания / Под ред. Л. А. Венгер. - М., 1986.- с. 121.

10.      Содержание и методы умственного воспитания дошкольников /  Под ред. Н.Н. Поддьякова. -М.: «Педагогика», 1972.- с. 54.

11.      Эльконин Д. Б. Психология игры. - М.: «Педагогика», 1978. – с. 104.