Дидактичні ігри

Тема:

Мета:

Розвивати пам'ять, мислення, мовлення, увагу.

Виховувати почуття цікавості до ігор, вміння провести дидактичну гру.

Вид заняття:

Обладнання:

Література:

ресурси Інтернет дидактичні ігри, тематична схема, підручникилекціярозкрити роль дидактичних ігор на заняттях, пояснити виховне місце дидактичної гри.«Зробимо ляльці кімнату» – такі слова: шафа, ліжко, стіл, стілець, крісло, диван, сервант. Визначаються також ігрові дії: погратись з різнокольоровими прапорцями; купити в магазині іграшку, овочі, молочні продукти; влаштувати ляльці день народження; зібрати в городі овочі, в саду фрукти, скласти їх у кошик, поїхати з овочами, фруктами на виставку, в дитячий садок, а магазин; швидко і без помилки дібрати картки із заданим зображенням.«Зробимо ляльці кімнату», «Нагодуємо ляльку», «Покладемо ляльку спати», «Одягнемо ляльку на прогулянку», «В Оксани день народження».

Для дітей 2-3 років влаштовують сюжетні покази-інсценівки у певній послідовності. Спочатку діти мусять показати і назвати один предмет і дії з ним (наприклад, лялька іде, сидить, їсть, спить). Потім дії переносяться з одного предмета на інші (лялька іде, собака іде, кішка іде, ведмідь іде; лялька спить, собака спить, кішка спить). Далі кілька відомих дій пов’язують з одним предметом (лялька гуляла, захотіла їсти, їсть, поїла і лягла відпочивати). Нарешті, вводяться нові дії і взаємодія двох персонажів, що ускладнює сюжет показу (лялька Оксана прийшла в гості з лялькою Галинкою; дівчинка і собачка гуляли, грались, побігли).

Сюжет ігор треба наближати до реального життя дитини. Наприклад, якщо у грі купають ляльку, треба брати справжнє мило, воду, маленьку ванну чи таз; класти ляльку спати треба на справжню маленьку постіль, де є матрац, простирадло, подушечка з пошивкою, укривало з підодіяльником і под.

Перед грою дітей ознайомлюють з її персонажами, з предметами – називають їх, показують, дають помацати. Гра повинна супроводитися запитаннями та поясненнями виховательки.

З дітьми четвертого року життя провадять ігри-доручення: доручається вибрати певні предмети (взяти машину, ляльку в голубому платті, синій прапорець); дібрати предмети за формою, розміром, кольором, матеріалом; розкласти предмети за розміром; скласти башточку, вставити матрьошку, яєчка, грибочки, відібрати предмети за зразком.

Велика група ігор пов’язана із загадуванням та відгадуванням:

Є ігри, пов’язані з відшукуванням предметів; діти знаходять їх за однією або кількома ознаками, навчаючись орієнтуватися в просторі, вживати прислівники. Наприклад, у грі

«Що змінилось?», «Чого не стало?», «Чого тут не вистачає?», «Відгадай», «Впізнай», «Що тут?», «Подивись і запам’ятай», «Все – по місцям», «Спробуй, що це?». У дітей активізується довільна увага, пам'ять, вони вправляються у побудові фраз, речень, у доборі точних слів.«Знайдіть предмети» діти розшукують і називають предмети, розміщені на столі (підвіконні, полиці, над акваріумом, столом, піаніно, під стільцем (столом, шафою); або – різновид цієї гри: «Відшукай все металеве, дерев’яне», «Знайди серед іграшок, предметів всі червоні; овальні; найменші; найбільші».

В іграх на класифікацію та узагальнення широко використовуються крім предметів картинки. Вихователька показує картинку, предмет або називає узагальнююче слово, а діти з своїх картинок и предметів повинні вибрати ті, що стосуються цього поняття.

З метою розвитку логічного мислення та активізації словника з дітьми старшого дошкільного віку провадяться словесні дидактичні ігри. На відміну від ігор з предметами тут дії пов’язані з посиленим мисленням; діти описують об’єкти, яких безпосередньо в цю мить не бачать – тобто застосовують раніш набуті уявлення, здобуті знання у новій ситуації.

У словесних дидактичних іграх діти вчаться порівнювати, встановлювати подібні та відмінні ознаки, якості; зіставляти предмети. Наприклад, назвати характерні ознаки: будинок – високий; серветка – біла; сіль – солона; м’яч – круглий, гумовий; стіл – письмовий, обідній, дерев’яний; вода – прозора, чиста, холодна, гаряча. В іграх

Широко використовуються ігри з метою формування в дітей умінь класифікувати, узагальнювати об’єкти за характерними ознаками:

Розумових зусиль та вміння пояснити обставини потребують ігри, в яких дітям треба відрізняти справді існуючі речі, явища від нереальних:

Щоб словесні ігри були захоплюючими й не перетворювались на дидактичні вправи, слід чітко викладати правила, не дозволяти повторювати відповіді, вводити варіанти, вести гру так, щоб кожна дитина активно діяла; викликати для відповіді несподівано (а не по черзі), щоб підтримувати в дітей розумове напруження, бажання виграти.

В роботі із старшими дошкільниками корисні дидактичні вправи, розроблені Є.І. Тихєєвою, які передбачають активну діяльність дітей, активізацію їхнього словника. Це такі вправи:

«Відгадай», «Про що задумали?» діти, описуючи предмет, складають про нього загадку, сам предмет не називаючи.«Хто що робить?», «Кому що потрібно», «Назвати одним словом». Тут треба назвати тварин (диких, свійських), птахів, квіти, меблі, посуд, одяг, взуття, постіль. Або: «Що росте…?» (в полі, в саду, на городі, у квітнику, на лузі), «Де росте…?» (айстра, капуста, береза, яблуня, конвалія).«Буває – не буває», «Хто помітить?», «А що, якби…», «Як ми одягаємось». Наприклад, така гра: вихователька пропонує бути уважними, помічати всі нісенітниці в розповіді: «Вранці, коли сонце сховалось, усі люди поверталися з роботи. В автобус сів зайчик, купив квиток і поїхав у магазин…». За кожну помічену помилку видається фішка, потім невеличкі розповіді з нісенітницями складають самі діти.

добір прикметників до слів-предметів, наприклад: троянда – червона, красива, запашна, блідо-рожева, ніжна, ароматна; заєць – білий, сірий, пухнастий, довговухий;

загадування загадок, у яких названо тільки ознаки предмета; жовта, довга, із зеленим листям, смачна (морква); довгий, зелений, може бути солоний, смачний (огірок);

називання дій, пов’язаних з предметом: що робить вчителька, водій, лікар, праля, двірник, кухар, швачка тощо? Що роблять пилкою, сокирою, ножицями, косою, молотком, голкою? (пиляють, рубають, ріжуть, косять, шиють).

Вихователька повинна передбачити можливі варіанти відповідей під час таких вправ, підтримувати жвавий темп гри, спрямувати її.

добір слів до узагальнюючого слова; добір слів-антонімів, синонімів тощо.

План

Дидактичні ігри. Закріплення, уточнення й активізація словника здійснюється також методом дидактичної гри, яка проводиться в усіх вікових групах як самостійне заняття, а в старшій та підготовчій до школи групі може бути частиною іншого заняття з розвитку мови і тривати 5-10 хвилин.

Дидактична гра – метод навчання і виховання, який дає дітям можливість у цікавій і веселій формі гри здобувати знання, вправлятися в називанні предметів, їхніх ознак, дій, набувати практичних умінь і навичок.

Гра дає можливість багаторазового повторення матеріалу. Діти не втомлюються кілька разів підряд зображувати рухи водія, промовляти назву предметів, перелічувати їхні ознаки. У Дидактичних іграх вони вчаться висловлювати чуттєві враження. Вихователь у природній для дитини обстановці може перевірити стан її розумового та сенсорного розвитку, ступінь засвоєння словника. Наприклад, дітям пропонують дібрати предмети за формою: прямокутник (рама, стіл, будинок, телевізор, прапорець, шафа, рамка); овал (огірок, яйце, диня, слива, лимон, око, картопля); трикутник (дах будинка, башточка, морква, намет, курінь, ялинка); коло (м’яч, кулька, яблуко, кавун, капуста, помідор). Аналогічно визначається рівень уміння орієнтуватися в просторі, в матеріалах.

У дидактичній грі шляхом багаторазових вправлянь, повторень здійснюється навчання за допомогою спеціального дидактичного матеріалу або підготовленого словесного тексту. Тому є багато видів дидактичних ігор: з іграшками, предметами; словесні, настільно-друковані тощо. Педагогами (Є.І. Тихєєвою, Ф.Н. Блехер, О.І. Сорокіною, Б.І. Хачапурідзе та іншими) розроблено матеріали для вправлянь дітей з метою орієнтування у просторі, засвоєння понять розміру, форми, кольору, культурно-гігієнічних навичок: одягання, роздягання, вмивання, їди. Крім таких спеціальних дидактичних матеріалів в іграх і вправах широко застосовуються іграшки та реальні речі: овочі, фрукти, туалетні набори (рушник, мило, мильниця, зубна щітка, паста); нитки, наперсток, сантиметр; учнівське приладдя, посуд та інші предмети, потрібні в повсякденному житті.

Матеріал для ігор добирається так, щоб у ньому яскраво виявлялися ті ознаки, якості, які запрограмовано дидактичними завданнями. Закріплення назв предметів вимагає добору іграшок, посібників певної групи. Завдяки іграшкам дидактична гра набуває сюжету, діти виконують певні ігрові дії: купають, годують, кладуть ляльку спати, ховають і знаходять іграшки, встановлюють порядок. Все це активізує словник дітей, сприяє закріпленню нових слів.

В дидактичній грі має бути чітко визначено її зміст, навчальне завдання. Відповідно до віку дітей та змісту гри вихователька вводить певні слова. Наприклад, до гри

З молодшими дітьми проводяться різноманітні ігри з лялькою, наприклад,

Дидактичні ігри.